Поповнює колекцію найрізноманітнішими способами: то по радіо почує, то в газеті прочитає, а частенько друзі-знайомі допомагають.

Всі свої знахідки Володимир ретельно конспектує у спеціальний зошит. Кожна сторінка розділена навпіл – «пан» для чоловічих прізвищ, «пані» — для жіночих.

- Я записую ім’я, прізвище, а також, де живе людина, щоб потім не сказали, що я його вигадав, — розповідає Володимир Іванович. — Ось нещодавно почув по радіо про Івана Поцелуйко з Полтавської області. Козолуп Олександр — це художник з Києва. А у нас в області є Козоріз. Правда, ще не знаю, як звуть цю людину, але обов’язково з’ясую. От у Києві є лікар Олена Жопина, а у Шаргороді живе Іван Піх.

Наразі збірка смішних прізвищ існує тільки на чернетці. Коли Танцюра буде переписувати її начисто, то прізвища розділить на групи: похідні від квітів та від звірів.

- Є Вовк, Сорока, Джміль, Рибонька, Котик, — перераховує Володимир Іванович. — А класифікувати за кольором почав порівняно недавно. Якщо читати окремо, то ці прізвища не смішні. А от якщо поставити в ряд, то виходить цікаво. Ось наприклад: Чорненька, Сіренька, Зелененька, Руденька, Червоненька і Рябенька.

Перлиною свого майбутнього видання Володимир Іванович вважає звучне прізвище Мацицька.

- Є така вчителька у Вінниці. Мені про неї сестра розповіла, — згадує Володимир Танцюра. – Якось саме через це прізвище у мене виникла курйозна ситуація. Я писав статтю в обласну газету про музей гумору, який хочу створити. Щоб усі бажаючі змогли зі мною зв’язатися та повідомити пр якісь експонати, я підписався Мальвіна Мацицька, залишивши свій домашній номер телефону. Але от яка біда: експонатів ніхто не присилає. Дзвонять тільки шанувальники Мальвіни Мацицьки. Я піднімаю трубку, а на тому кінці дроту як почують чоловічий голос, так відразу короткі гудки.