Наводимо текст листа:

 «Ось захотів написати вам про те, яке наше становище в Україні. Спочатку нас перекинули в Крим — з Чечні в Новоросійськ, а потім на кораблі у Севастополь. Коли там все закінчилося як треба, нас стали перекидати в Донецьку та Луганську область. Хоча, якщо б українці чинили б опір все було б зовсім по-іншому. Нас тут всіх дуже здивувало, що ніхто не зробив жодного пострілу.

Що я хочу сказати. Спочатку настрій у всіх був гарний. Було цікаво. Навіть якась романтика. Але вже, коли були в Криму між нами пішли розмови, що ми тут робимо і навіщо?!

Кримські татари, як і чеченці постраждали від російської влади. Татари навіть більше, їх дуже мало в Криму, їм дозволили повернутися на батьківщину зовсім недавно. Хоча зараз говорять, що при українській владі їх не гнобили, але це не правда, тому що в Криму як такої влади України не було. Там заправляли росіяни, а кримським татарами не давали землю, звідти де вони будувалися їх виганяли, відбирали землю.

Але зараз, звичайно, все набагато гірше. Напевно, про знайдені трупи ви чули. А буде ще гірше. Я знаю, що дана команда гасити татар при будь-якому непокорі. Їх Меджліс закриють. ФСБешники між собою говорять, що краще їх назад вислати, або змусити самих поїхати в Туреччину або ще куди.

Так от, зараз в Слов’янську і в інших місцях йдуть бойові дії. Наші теж беруть участь, але моральний дух не дуже. Чому, запитаєте ви? Тому що, ми не знаємо навіщо ми тут. Нам українці нічого поганого не зробили, на відміну від росіян. Особисто у нас немає до них претензій. Щоб воювати треба, щоб ти був злим на ворога, щоб був мотив. У наших такого мотиву немає. Та й солдати у них слабкі і рішучості немає. Реально воюють окремі групи, якими керують американці і ще бандерівці із західної України.

Загалом, наші не виявляють ініціативи і виють тут чисто формально. Це бачать російські офіцери, зляться. Кадиров дзвонить, вимагає результат, він обіцяв Путіну, що чеченці тут на перших позиціях. Навіщо я вам пишу!? Щоб через ваш сайт українці знали, як все йде насправді.

Ще скажу, якщо з боку українців не буде рішучості вони дуже скоро втратять пів країни, а може бути і всю. До нас майже кожен день перекидають нові групи. Ніхто перемир’я робити не збирається. Політики для відводу очей теревенять, а у нас дуже конкретні накази. Ось так ось. Поки що все. Муса (ім’я звичайно вигадане, самі розумієте)».