З приводу домовленостей Президентів України і Росії П.Порошенко і В.Путіна «про постійне припинення вогню на Донбасі» — два моменту:

1. Як можна вірити Путіну, який буквально пару днів тому віщав про коридорі для українських військових для виведення з-під Іловайська, що закінчилося бійнею? Ми розуміємо, що у випадку з Іловайськом Путін не більше ніж грав в миротворця. Однак якщо його слова прийняти за чисту монету (а, очевидно, саме на це розраховують в Кремлі), то виходить, що Путін ніяк не впливає на події на Донбасі. Про що ж з ним можна домовлятися?

Цілком очевидно, що будь-які домовленості з РФ можливі тільки після її визнання відповідальності за події на Донбасі і введення своїх військ в Україну. Без цієї умови всі обіцянки Путіна не більше ніж струс повітря.

2. Якщо раптом станеться диво, Путін вперше в житті не виявиться брехуном, і російські війська припинять наступальні дії проти української армії, це буде лише свідченням того, що Москва переходить до етапу «легалізації» ДНР» і «ЛНР» як маріонеткових квазідержавних формувань під управлінням Росії. Тоді «постійне» припинення активних бойових дій з нашої сторони — це завершальний акт у прощанні України з Донбасом.

Простіше кажучи, якщо ми маємо намір боротися за Донбас, перемир’я може бути тільки тимчасовим. Радий би помилятися, але інших варіантів не бачу.