Дорогі співвітчизники!

У вересні, майже місяць тому, у Мінську було ухвалено протокол щодо реалізації Мирного плану Президента України. Саме в цей час відбувся Саміт НАТО в Ньюпорті.

Чого ж вдалося добитися за цей непростий час, що минув від моменту підписання?

Перший результат.

Ми змогли зупинити по всьому фронту наступ ворога.

При чому не найманців, не бойовиків- терористів, а добре вишколені підрозділи регулярної армії сусідньої країни.

Зусиллями наших воїнів були зупинені сотні інтервентів, яким вже ніколи не повернутися додому.

По той бік кордону це стало вагомим аргументом на користь миру.

Результат номер два.

Режим припинення вогню встановлено вздовж значної частини лінії зіткнення.

Кількість жертв серед наших військових значно знизилася і на щастя протягом останніх днів нам вдається не втрачати жодного нашого героя.

Ті ж, хто порушують режим припинення вогню, отримують гідну відсіч. Тут ніякого пацифізму бути не може.

Наші відважні воїни героїчно тримають оборону Донецького аеропорту, який вже став символом мужності і героїзму. З вражаючими мужністю і відвагою.

Українськими кіборгами прозвали вороги цих героїв.

Карбувати їхній подвиг в літописі української бойової слави треба буде золотими літерами. Держава належним чином оцінить їх мужність.

Третій важливий результат, про який хочу вам доповісти.

Вже майже півтори тисячі наших полонених, наших людей, які перебували в заручниках, вдалося звільнити з катівень терористів.

Ми боремося за повернення всіх без виключення затриманих. І тих, кого утримують бойовики, і тих, кого мордують як політичних заручників в російських в’язницях.

По-четверте.

Ми отримали можливість частково здійснити ротацію військових, загоїти рани, відремонтувати пошкоджену та доставити нову техніку в зону АТО.

Звести кілька ліній оборонних споруд на Донбасі і надійно прикрити решту української території від розповзання тероризму.

І, нарешті, п’яте.

В тих містах, селах і районах, над якими знову майорить український прапор, вже панує мир.

Там платять зарплати і пенсії. Там є вода, світло, тепло. Там працюють школи, дитячі садки.

Там налагоджується нормальне життя.

Призначено нових голів обласних адміністрацій Донецької і Луганської областей.

Ними стали два генерали. Відповідно, Олександр Кіхтенко та Геннадій Москаль.

Умовно ми їх називаємо генерал-губернаторами. Таке поєднання є оптимальним рішенням для того часу й тих умов, в яких нині перебуває Донбас. Для тих викликів, які ми спільно маємо вирішити. Я чітко поставив перед ними завдання в повній мірі відновити роботу всіх органів державної влади в кожному звільненому місті і селі.

Тепер про те, якими мають бути наші подальші кроки в боротьбі за мир.

Ми розраховуємо вже найближчими днями добитися-таки повного припинення вогню.

Після того, як це станеться, почнеться створення буферної зони. Обидві сторони мають відвести важкі озброєння як мінімум на 15 кілометрів в глиб контрольованих територій.

Значна частина, я сподіваюся, покине територію України. Як наслідок — утвориться тридцятикілометровий пояс безпеки. Це унеможливить обстріл бойовиками населених пунктів Донбасу і принесе довгоочікувану безпеку мирним мешканцям.

Відведення важкої зброї і важкої техніки калібру більше ста міліметрів стане додатковою гарантією дотримання режиму припинення вогню. Його неможливо буде більше порушити спонтанно і безкарно.

Ключове ж з ключових наших завдань — встановлення контролю на українсько-російському кордоні. Бо кордони України — це святе. Вони незмінні, і ми не віддамо жодного клаптика нашої землі. Ми поновимо суверенітет над кожним квадратним метром. Але для цього потрібен час.

І щоби забезпечити спостереження за ситуацією на кордоні, в Україну із Австрії вже надійшли перші безпілотні літальні апарати. Такі ж самі прилади незабаром доставлять із Німеччини та Франції.

Їхня загальна кількість, я сподіваюсь, буде достатньою для того, щоб протягом 24 годин на добу забезпечити спостереження за всією територією вздовж українсько-російського порубіжжя.

Завдяки такому контролю, я маю велику надію, що буде припинено постачання через кордон техніки, нової зброї, свіжих найманців.

Я звернувся і отримав позитивну відповідь, що ОБСЄ збільшила кількість спостерігачів до півтори тисячі осіб. Така кількість дозволить цій поважній європейській організації виконати свої зобов’язання із спостереження за припиненням вогню та поновленням українського контролю за кордоном з Росією.

Взагалі, ми маємо чітко розуміти, що без підтримки всього світу нам не вдалося б зупинити інтервенцію.

Наступного тижня я вирушаю до Італії, до Мілана. Там відбудеться низка багато- та двосторонніх переговорів, присвячених реалізації нашого Мирного плану.

Там має відбутися наша зустріч з Путіним. З одного боку – керівники ЄС та низки європейських країн разом з Президентом України. З іншого – Президент Російської Федерації.

Я не маю жодних ілюзій — це будуть непрості переговори. Але я до них готовий.

Моя мета – непорушна незалежність країни, її територіальна цілісність, недоторканість кордонів, відновлення миру.

Якщо ми доб’ємося повного припинення вогню, виведення російських військ та техніки, встановлення контролю над кордоном, то відкриється зрозумілий і необхідний шлях до політичного врегулювання.

Для цього на поки що підконтрольних бойовикам територіях, мають відбутися вибори місцевих органів влади.

Але не ті, які намагаються проголосити терористи.

А лише ті, які передбачені українськими законами. Які відбудуться за українськими правилами і які повністю відповідатимуть українським законам. Які відбудуться під спостереженням ОБСЄ та інших європейських, міжнародних організацій та структур і будуть визнані всім світом як прозорі та демократичні.

Дорогі співвітчизники!

Мирний план, який вже як мінімум забезпечив певний рівень деескалації конфлікту, постійно атакується ура-патріотами. Це здебільшого люди, відірвані від реалій і будучи відкритим до критики, я, тим не менш, не збираюся міняти стратегію.

А вона полягає в тому, що ми перемогти можемо лише мирним шляхом.

Я оптиміст, але це не означає, що країна не повинна бути готовою і до гіршого. Бути в змозі дати рішучу відсіч тим, хто — не дай Боже! — вирішить повернутися на шлях війни та поновити бойові дій проти України.

Левову частку свого часу в останні 7-10 днів я присвятив питанням обороноздатності держави.

Побував на Житомирщині на полігоні, де до захисту Вітчизни готуються війська спеціального призначення; в начальному центрі прикордонників на Київщині; в Академії сухопутних військ у Львові і Харківському університеті повітряних сил.

В п’ятницю відвідав зону антитерористичної операції.

За тиждень проінспектував оборонні підприємства від Львова до Харкова.

Вперше за десятки років вони працюють в три зміни, щоб виробити нову та відремонтувати пошкоджену в боях техніку, яку треба якнайшвидше повернути до лінії оборони держави.

Вони, оборонні підприємства, виконали це завдання вже на 80%. Крім того, в зону АТО вже поставлено найсучасніші зразки нової високоточної зброї, найновіші засоби розвідки, модерні системи управління вогнем.

Ми також зосереджені і на підготовці до зими, адже про повернення наших військ із зони АТО в місця постійної дислокації наразі не може бути і мови.

Фанфари, під які лунають звіти силовиків про зимове забезпечення військ, абсолютно не заважають мені бачити і чути реальні проблеми. Робиться чимало, і ми це визнаєм, але зробити треба ще більше.

Звичайно, що Субтропіків в окопах організувати не зможемо, але солдат взимку має бути одягнений та обігрітий.

Про окопи, до речі. Вздовж всієї лінії зіткнення ми зводимо три лінії оборонних фортифікаційних споруд. Блокпости, протитанкові рви, загородження, довготривалі вогневі споруди, бліндажі, окопи, траншеї та ходи сполучення, спеціальні місця для зенітно-ракетних комплексів та танків. Колючий дріт, нарешті.

Ці споруди мають стати серйозною перешкодою для тих, кому закортіло би сунутися вглиб української території.

Зміцнити нашу обороноздатність має і низка кадрових рішень.

Своїм Указом я створив Комітет з питань розвідки.

Його очолить відомий профі генерал Ігор Смешко, який до того ж має досвід роботи і головою СБУ, і головою військової розвідки та й військовим аташе України в США та Швейцарії встиг попрацювати.

Звільнив керівництво Державної прикордонної служби. Нові завдання, які стоять перед прикордонниками, вимагають нових керівників.

Настав час змінити і керівництво військового відомства. Вважаю, що слід задовільнити рапорт Валерія Гелетея про відставку з посади Міністра оборони.

Вже завтра я внесу до Верховної Ради подання на призначення нового міністра. Впевнений, що із голосуванням за його ми не зволікатимемо. Розраховую, що у вівторок, у сесійний день Парламенту, воно відбудеться.

Шановні співвітчизники!

Ми сильніші, набагато сильніші, ніж місяць тому.

Ми тримаємо порох сухим. Бо мирний процес ще не став незворотним.

Але головне — в рамках мирної стратегії ми добилися суттєвої деескалації конфлікту і кожен з вас це вже відчуває.

Це дає шанс із великою надією та стриманим оптимізмом дивитися у наше українське мирне майбутнє.

Я подвою і потрою зусилля для досягнення миру.

Віримо, що після важких випробувань на нас очікують мир, реформи, процвітання, європейська перспектива.

Все буде добре.

Слава Україні!